Розширення та розпломбування кореневих каналів

Пломбування – фінальний і найвідповідальніший етап лікування кореневих каналів. Якщо його провести неправильно, відразу або з часом неминуче розвинуться ускладнення. Через них доведеться проводити дороге лікування, а то і зовсім видаляти зуб. 

При пломбуванні кореневі канали зуба заповнюються будь-яким матеріалом, і щоб його видалити, доводиться застосовувати ряд різних методів.

Використовуються два основні методи розпломбування:

• хімічний (передбачає використання розчинів, паст або гелів, що містять органічні елементи, які розм’якшують пломбувальний матеріал, роблять його доступним до видалення ендодонтичними інструментами (K- і H-файлами, К-Ример).
• механічний (апаратний, інструментальний) з використанням ендодонтичного та іншого обладнання або інструменту.

Матеріали для розширення кореневих каналів у стоматології використовуються для хімічного доповнення обробки ендодонтичними інструментами. Найчастіше це стосується вузьких та облітерованих каналів. Для зручного механічного очищення стоматологи вводячи в пристінковий дентин кислотовмісний або сольовий розчин ЕДТА, після чого він розм'якшується та декальцинується.

Хімічне розширення кореневих каналів зубів не є повноцінною заміною механічної обробки. Тільки чергування засобів дозволяє розширити дентин безпечно для м'яких тканин, без заклинювання та відламу ендодонтичного інструментарію. Рідини, пасти та гелі для розширення каналів дозволяють знизити частоту вимушеного використання імпрегнаційних методів, знижуючи ймовірність розвитку запалення щелепо-лицьової області.

Рішення про застосування того чи іншого методу приймається в залежності від особливостей кожного клінічного випадку окремо. У разі, якщо під старою пломбою виявилося місце інфекції, після звільнення кореневого каналу проводиться ретельне її лікування. Потім, якщо функція зуба збережена, він пломбується знову, з використанням сучасних матеріалів і ізоляцією кожного каналу, яких в зубах може бути різна кількість в залежності від індивідуальних анатомічних особливостей пацієнта.