Адгезивні системи та гелі

Композитні матеріали не мають адгезії до зубних тканин і для того, щоб реставраційний матеріал став одним цілим із зубом, використовують спеціальні речовини, які в стоматології отримали назву — адгезивні системи.

У перекладі англ. adhesive - «клеюча речовина». Основна функція адгезивних систем у стоматології – покращення зчеплення між зубними тканинами та композитними матеріалами за рахунок формування молекулярних зв'язків. Усі нерівності, які є на поверхні зуба, заповнюються адгезивом, таким чином, збільшується контактна площа. Адгезиви застосовуються для роботи з композитними матеріалами, компомерами та окремими склоіономерними цементами.

Класифікація адгезивних систем у стоматології здійснюється за багатьма ознаками. Системи можуть бути однокомпонентні, двокомпонентні та багатокомпонентні. Залежно від методу затвердіння виділяють: самотверднучі, світлового затвердіння, подвійного затвердіння. В системі може бути наповнювач (наповнені/ненаповнені), а за наявності в адгезиві кислоти його називають самопротравлюючим.

Як правило, для кожного реставраційного матеріалу створюється своя адгезивна система, але існують і універсальні, які покращують адгезію до дентину та емалі найрізноманітніших матеріалів: композитних, компомерів, металів, кераміки до дентину та емалі.

У процесі розвитку дентинних адгезивних систем було розроблено велику кількість їх різновидів, які прийнято називати поколіннями, а відмінності між ними полягають у механізмі фіксації та ступеня зв'язування. На даний момент існує вісім поколінь систем.

Адгезивні системи 1-го покоління - характеризуються високими показниками адгезії до емалі, але адгезія до дентину надто низька, як правило, не більше, ніж 2МПа. Рекомендовано використовувати їх тільки у порожнинах ΙΙΙ і V класів. При використанні в ділянці жувальних зубів часто спостерігається післяопераційна чутливість.

Адгезивні системи 2-го покоління - спроби задіяти гібридний шар не надало  надійної фіксації. Крім того,часто спостерігалися мікропідтікання, проблема післяопераційної чутливості також не була вирішена.

Адгезивні системи 3-го покоління -складаються з праймера і адгезива.Показник їх механічного зчеплення 8-15 МПа. При їх використанні спостерігається значне зниження післяопераційної чутливості. Адгезиви цього покоління вперше забезпечували адгезію не тільки до тканин зуба, а й до металів та кераміки.

Адгезивні системи 4-го покоління -містять 3 компоненти: протравлюючий агент, або кондиціонер, праймер (суміш гідрофільних мономерів) і адгезив. Передбачають три етапну техніку протравлення (емалі більш тривалий час, ніж дентину) з подальшим змивом і підсушуванням, нанесення праймера з висушуванням (попадання праймера на емаль не впливає на силу адгезії; при протравленні лише емалі використання праймеру необов'язкове), нанесення і полімеризація адгезиву. Показник адгезії до дентину досяг 17-25 МПа, а післяопераційна чутливість знизилася ще більше.

Адгезивні системи 5-го покоління- препарати, в яких праймер і адгезив об'єднані (однокомпонентна система). Передбачають двоетапну техніку - протравлення (кондиціонування) і нанесення однокомпонентного адгезиву. Ці адгезивні системи простіші у використанні, проте сила адгезії дещо менша, ніж в 4-го покоління адгезивних систем. Показники адгезії сягають 20-25 МПа, невисока післяопераційна чутливість.

Адгезивні системи 6-го покоління- одноетапні препарати, що поєднують властивості очисника (кондиціонера, агента що протравлює), праймера і адгезиву. Адгезія до дентину 18-23 Мпа. Адгезія до непротравленої і не препарованої емалі знижується. 

Адгезивні системи 7-го покоління – є однокомпонентними і не потребують протравлення і нанесення праймера. Показники адгезії до дентину 18-25 МПа, післяопераційна чутливість мінімальна. 

Адгезивні системи 8-го покоління  -адгезиви, в склад яких включені наночастинки, що допомагають препарату глибше проникати в структуру гібридного шару. Основна проблема при його використанні заключається в тому, що при збільшенні розмірів частинок, більше 15-20 нм чи  процентного вмісту частинок більше 1%, може виникати эфект їх акумуляції на вологій поверхні дентину. В подальшому це може стати причиною погіршення адгезії, поява тріщин.

Сьогодні стоматологам пропонується широкий вибір адгезивних систем, кожна з яких розроблена на основі певної концепції. Ідеальною системою вважається та, яка швидко наноситься, має достатню силу зчеплення, що не змінюється з часом. Робота над «ідеальною» системою продовжується, а всі існуючі адгезиви мають як переваги, так і недоліки.