Матеріали для пломбування та обробки кореневих каналів

Сьогодні в арсеналі у стоматологів є різні препарати для пломбування кореневих каналів. Вони успішно застосовуються при ендодонтичному лікуванні, метою якого є збереження найбільш біологічно інертного стану зуба й запобігання повторному інфікуванню. Від правильного вибору засобу залежить здоров'я обтурованого зуба. Такі препарати повинні забезпечувати надійну герметизацію апікального каналу, максимальне прилягання маси до внутрішніх стінок.

Процедуру проводять у таких випадках:

• при ураженні кореневого каналу, що спостерігається внаслідок перебігу хронічного пульпіту;
• при гнійній формі пульпіту – незалежно від того, закрита або відкрита зубна порожнина;
• при періодонтиті – запаленні тканин, що оточують зуб.

Пломбування каналів призначають при підготовленні до протезування – перед установкою коронки, мостоподібних і бюгельних протезів. Опорні зуби іноді депульпують, а кореневі канали пломбують. Такі дії виконуються для того, щоб під коронкою не розвивався запальний процес.

Розрізняють два способи пломбування каналів:

• тимчасове - процедура показана при запущеному пульпіті, коли запалення торкнулося тканин, що знаходяться глибоко. У порожнину встановлюють короткострокову пломбу. Зуб може пломбуватися на постійній основі через кілька днів, а то й місяців.
• постійне - у разі відсутності запального процесу відразу використовують довгостроковий матеріал. Така методика також застосовується після успішного тимчасового лікування каналів.

У кожному випадку використовують спеціальні матеріали. Так, для тимчасового пломбування застосовують нетвердіючі препарати, що мають лікувальні й антисептичні властивості.

Для тимчасового пломбування кореневих каналів, лікування пульпітів дитячих зубів використовуються пасти. Вони через певний час розсмоктуються, тому для постійного пломбування непридатні. Після застигання субстанції може спостерігатися ефект легкої усадки, але без утворення порожнин.

Для пломбування кореневих каналів використовують речовини, що володіють такими властивостями:

• стійкість до хімічного та фізичного впливу;
• здатність до заповнення навіть найдрібніших щілин – для забезпечення герметичності, що дозволяє запобігти повторному інфікуванню;
• швидке твердіння;
• рентгеноконтрастність – матеріал повинен бути добре видним на рентгенівському знімку, щоб лікар міг переконатися у якості своєї роботи;
• хороші протикарієсні та бактерицидні властивості;
• термостійкість;
• естетичність – пломба не повинна просвічуватися через зубну емаль.